так не люблю це відчуття, але воно повертається знову і знову
ніби я не так живу
не те роблю
не так кажу
воно тягнеться як очікування зльоту/посадки літака
ти вже тисячу раз подумав "раз так повільно, то щось не так, ми всі помрем"
а потім хоп
і відпускає
напевно воно у всіх буває,
чи ні?
в любому випадку, так дивно реагую тільки я
я одразу багато чого згадую
і думаю що на що проміняла
і чи правильно зробила
і чи не жалітиму я?
так мало часу жити
здавалось би ще вчора бігала у фонтані "просто так"
а сьогодні якщо голосно сміюсь то неадекват
я багато чого зробила не так
але чи буду я жаліти?
<3
Немає коментарів:
Дописати коментар